Вербальні та невербальні засоби і способи спілкування

Люди мають незаперечну перевагу перед іншими формами життя: вони вміють спілкуватися. Виховання, навчання, робота, стосунки з друзями і сім’єю – все це здійснюється за допомогою спілкування. Хтось може отримувати задоволення від спілкування, хтось – ні, але наявності такого позитивного у всіх сенсах процесу комунікації ми заперечувати не можемо. Спілкування вважається однією з головних форм соціальної активності людини. У процесі спілкування то, що раніше знав і вмів одна людина, стає надбанням широкого людського загалу. Спілкування в науковому розумінні являє собою взаємодію людей (вплив людей один на одного і їх відповідні реакції на цей вплив) і обмін інформацією при цій взаємодії.

Виділяють дві групи способів, якими може здійснюватися взаємодія між людьми: вербальні та невербальні засоби спілкування. Вважається, що вербальне спілкування дає менше інформації про цілі, правдивості інформації і інших аспектах спілкування, в той час як за невербальними проявами можна встановити багато моментів, які афішувати в розмові не прийнято. Але можна й значимі різні засоби спілкування в залежності від ситуації. Так, в діловому світі важливо в основному вербальне спілкування, оскільки навряд чи керівник буде стежити за своїми жестами або емоційно реагувати на чергове доручення співробітнику. У спілкуванні ж з друзями, новими знайомими або рідними людьми невербальні прояви більш важливі, оскільки дають уявлення про почуття й емоції співрозмовників.

Вербальне спілкування.

Здійснюється вербальне спілкування за допомогою слів. Вербальним засобом спілкування вважається мова. Спілкуватися ми можемо за допомогою письмовій або усній мові. Мовну діяльність поділяють на кілька видів: говоріння – слухання і лист – читання. Виражається і письмова, і усне мовлення за допомогою мови – спеціальної системи знаків.

Щоб навчитися ефективно спілкуватися і використовувати вербальні засоби спілкування, потрібно не тільки вдосконалювати свою промову, знати правила російської мови або вивчати іноземні мови, хоча це, безумовно, дуже важливо. У цьому плані одним з головних моментів є вміння розмовляти ще й в психологічному сенсі. Занадто часто у людей виникають різні психологічні бар’єри або боязнь встановлювати контакти з іншими людьми. Для успішної взаємодії з суспільством їх потрібно вчасно виявляти і долати.

Мова і його функції.

Мова виступає як знаряддя вираження думок і почуттів людей. Необхідний він для багатьох аспектів людського життя в суспільстві, що виражається в наступних його функціях:

  • Комунікативна (взаємодія між людьми). Мова – це основна форма повноцінного спілкування людини з собі подібними.
  • Аккумулятивная. За допомогою мови ми можемо зберігати та накопичувати знання. Якщо розглядати певну людину, то це його записні книжки, конспекти, творчі твори. У контексті ж глобальному – це художня література і пам’ятники писемності.
  • Пізнавальна. За допомогою мови людина може здобувати знання, що містяться в книгах, фільмах або свідомості інших людей.
  • Конструктивна. За допомогою мови легко формувати думки, висловлювати їх в матеріальну, ясну і конкретну форму (або у вигляді усного словесного вираження, або у вигляді письмового).
  • Етнічна. Мова дозволяє об’єднувати народи, спільності і інші групи людей.
  • Емоційна. За допомогою мови можна виражати емоції і почуття, причому тут розглядається саме їх пряме вираження за допомогою слів. Але в основному ця функція, звичайно, виконується невербальними засобами спілкування.

Невербальне спілкування.

Невербальні засоби спілкування необхідні людям для ясності в розумінні один одного. Природно, невербальні прояви стосуються тільки усного спілкування. Оскільки зовнішнє невербальне вираження емоцій і почуттів, що виконується тілом, теж є певним набором символів і знаків, його нерідко називають «мовою тіла».

«Мова тіла» і його функції.

Невербальні прояви дуже важливі у взаємодії людей. Основні їх функції полягають у наступному:

  • Доповнення сказаного повідомлення. Якщо людина повідомляє про перемогу в якійсь справі, він може додатково переможно підняти руки над головою або навіть підстрибнути від радості.
  • Повторення сказаного. Це підсилює усне повідомлення і його емоційну складову. Так, можна при відповіді «Так, це так» або «Ні, не згоден» повторити зміст повідомлення ще і в жесті: кивком голови або, навпаки, мотанням з боку в бік на знак заперечення.
  • Вираз протиріччя між словом і ділом. Людина може говорити одне, а відчувати при цьому зовсім інше, наприклад, жартувати вголос і сумувати в душі. Саме невербальні засоби спілкування дозволяють зрозуміти це.
  • Акцент на чимось. Замість слів «увагу», «зауважте» і т.д. можна показати жест, що привертає увагу. Так, жест з витягнутим вказівним пальцем на піднятій руці показує важливість сказаного при цьому тексту.
  • Заміна слів. Іноді деякі жести або прояви міміки можуть повністю замінювати собою якийсь текст. Коли людина знизав плечима або вказав рукою напрямок, вже не обов’язково говорити «я не знаю» або «направо-наліво».

Різноманітність невербальних засобів спілкування.

У невербальному спілкуванні можна виділити деякі елементи:

  • Жести і поза. Люди оцінюють один одного ще до того, як заговорять. Так, однією тільки позою або ходою можна створити враження впевненої в собі або, навпаки, метушливого людини. Жести дозволяють підкреслити сенс сказаного, розставити акценти, висловити емоції, але потрібно пам’ятати, що, наприклад, в діловому спілкуванні їх не повинно бути занадто багато. Також важливим є те, що різні народи можуть мати одні й ті ж жести, які означають зовсім різні речі.
  • Міміка, погляд і вираз обличчя. Особа людини – основний передавач інформації про настрої, емоціях і почуттях людини. Очі так взагалі називають дзеркалом душі. Не дарма багато заняття на розвиток розуміння емоції у дітей починаються з розпізнавання основних почуттів (гнів, страх, радість, здивування, печаль, туга і т.д.) по особам на фотографіях.
  • Дистанція між співрозмовниками і дотику. Те відстань, на якому людині комфортно спілкуватися з оточуючими, і можливість дотиків люди визначають для себе самі в залежності від ступеня близькості того чи іншого співрозмовника.
  • Інтонація і характеристики голосу. Цей елемент спілкування ніби поєднує вербальні та невербальні засоби спілкування. За допомогою різної інтонації, гучності, тембру, тону і ритміки голосу одну і ту ж фразу можна вимовляти настільки по-різному, що зміст повідомлення зміниться прямо на протилежний.

Важливо врівноважувати в своїй промові вербальні і невербальні форми спілкування. Це дозволить максимально повно доносити свою інформацію до співрозмовника і розуміти його послання. Якщо людина говорить беземоційно і монотонно, його мова швидко стомлює. І навпаки, коли людина активно жестикулює, часто вставляє вигуки і тільки зрідка вимовляє слова, це може перевантажувати сприйняття співрозмовника, що відштовхне його від такого експресивного партнера по спілкуванню.

Ссылка на основную публикацию