Психоаналіз особистості, поняття, історія виникнення

У найзагальнішому понятіі- це прагнення пояснити таємні причини тих чи інших дій і думок. Велика частина людей навіть не замислювалася про те, що свідомість – це лише мала дещиця від всієї психіки. За його межами розташувалася потужна психічна машина, яка сформіровивалась протягом довгих тисячоліть і робота якої недоступна самосвідомості, точно також, як недоступно спостереження за роботою своєї печінки або інших життєво необхідних органів. Але як раз в цій глибоко захованої, несвідомої області психіки таїться початковий витік багатьох наших думок і відчуттів.

Що являє собою психоаналіз?

Тут поєднується духовне і фізичне. Психічні невідповідності нормам переростають у хворобу організму. Також тут же складаються симпатії чи антипатії до конкретних особам, витоки сварок, які часом так складно розібрати. У несвідомому дозрівають всі наші найголовніші рішення, намічаються спонукання як до героїчним, так і до злочинних діянь, яких зовсім не чекає ні той, хто втілить їх у життя, ні його близькі. Всі громадські, особисті відносини, психологія мас – все це будується на несвідомих мотивах.

Завдання психоаналізу.

Перша і, мабуть, найголовніша мета психоаналізу – це тлумачення того суперечливого, яке з’являється в голові людини і в його відносинах з оточуючими. Зрозуміло, що психоаналіз здійснюють всі особини як з нормальною, так і з відхилилася психікою, варто їм зіткнутися тільки з чимось, що зачіпають їх натуру. Визначення психоаналізу в спеціальну і цілеспрямовану категорію, яка може являти собою терапевтичне спілкування доктора зі своїм пацієнтом з’явилося вже в 20 столітті – напевно через те, що сильні і несподівані зміни в суспільних відносинах людей привели багатьох з них до психічного дискомфорту різного роду.

В процесі урбанізації, підвищується мобільності, стрімкого культурного розвитку та інших процесах, змінилися усталені психологічні зв’язки в суспільстві. З’явилися не мали схожого в минулому часі відчуття втрати життєвого сенсу, неподоланне бар’єру поколінь, самотності і непотрібності, неможливості до реалізації свого я. Через всього перерахованого підвищилася кількість депресій, хвороб психічного роду, злочинів у стані афекту, самогубств, всі конфлікти стали гостріше. Психоаналіз як медичний напрямки і розділу психології з’явився тоді, на зорі ХХ століття. Він не був тільки винаходом науки, що належить геніальному розуму. Він крім цього став відповіддю на соціологічні зміни, які зажадали спеціального особистісної адаптації в ситуації яка виникла віддалення людей і небезпечною конфліктності.

Вся неповторність психоаналізу сотоит в тому, що він з’явився на межі, що зв’язує медицину, науку і спілкування. Цим також можна пояснити і його наукову революційність, надсильний інтерес до нього масової громадськості а також ряд звинувачень, докорів, рішень про аморальність і обмані, які звідусіль повалилися на бідних психоаналітиків. Психоаналіз відчинив двері в нову еру людського самопізнання.

Історія психоаналізу.

Терниста дорога розвитку психоаналізу незвичайна і своєрідна. Зустрінутий докорами і недовірою в академічних колах, він, по закінченні певного часу, набув популярності, яку за масштабами можна порівнювати тільки з популярністю марксизму, наприклад, і різних світових релігій. Будучи придуманий своїм винахідником як метод лікування від неврозів і теорія духовного розвитку, психоаналіз скоро став філософією кожної людини і цілої культури, виявився в самому епіцентрі суспільного і політичного життя. Можна додати, що в нацистській Німеччині рукописи великого Фрейда були знищені вогнем, а в СРСР – заховані в спеціальні сховища. Уже в 20 столітті психоаналіз став відомий на весь світ.

Деякі рукописи Фрейда і його послідовників були видані в 20-30 роки в російській версії в заснованої професором. Д.А. Єрмаковим «психоаналітичної бібліотечка». Протягом декількох десятків років психоаналіз був офіційно заборонений. І тільки до середини 80-х років повсюдно почали видаватися книги Фрейда, Юнга, Адлера та інших безсмертних психоаналітиків. Знайомство зі структурою особистості і наукою психоаналізу ні для кого не пройде безслідно, будь-яка людина, зрозумівши його суть, перетворюється в більш досвідченого, більш самокритичного, менш схильного до сліпого довіри рекламі, помітним плакатів, ідеологічним гаслам. Психоаналіз вирощує в людях контроль над собою, терпимість, відповідальність, повагу своєї і чужої волі. А це саме ті необхідні якості, в яких ми найбільше потребуємо і до цього дня.

Ссылка на основную публикацию