Гливи: користь і шкода для організму людини, як їх готувати?

Гливи – їстівні гриби, які ростуть невеликими колоніями на деревах і пнях. Їх особливість – простота вирощування і висока врожайність. Гливи, користь і шкода яких давно вивчені вченими, успішно вирощуються в штучних умовах в багатьох країнах світу, в тому числі і в Росії. Завдяки масовому виробництву, гриби доступні круглий рік. Вони володіють відмінними смаковими якостями, тому і користуються такою популярністю.

Однак не тільки через смаку варто включити в меню цей продукт: в його складі виявлено чимало корисних речовин:

  • вітаміни: групи В, А, С, Е, а також рідкісний вітамін D Гливи – лідер серед грибів за вмістом вітаміну РР;
  • мінерали: калій, кальцій, мідь, цинк, селен, йод, залізо;
  • в м’якоті міститься досить білка і клітковини;
  • амінокислоти, в тому числі незамінні: лейцин, лізин, фенілаланін, валін, триптофан, треонін;
  • високий вміст полісахаридів, необхідних людині;
  • в гливи міститься антибіотик plutorin, що має протипухлинну дію.

Корисні властивості

Для вирощування глив в штучних умовах зазвичай використовують екологічно чистий субстрат рослинного походження. Тому гриби, що надходять у продаж, не містять в собі важких металів і токсичних речовин. Цінність глив не тільки в їх смакових якостях, а й в благотворну дію на організм.

Розглянемо докладніше, в чому полягає користь глив для людини.

  • Вони сприяють виведенню «шкідливого» холестерину, нормалізують рівень тригліцеридів в крові, знижують ризик тромбозу та інсульту.
  • Гальмують розвиток атеросклерозу, рахіту, холециститу і алергічних проявів.
  • Користь грибів глива в тому, що вони сприяють виведенню шкідливих речовин, в тому числі допомагають організму позбавлятися від солей важких металів і радіонуклідів. Тому гриби рекомендується вводити в раціон, щоб знизити шкоду від радіації.
  • Гливи стабілізують кров’яний тиск, тому їх регулярне вживання знижує ризик розвитку серцево-судинних захворювань.
  • Відновлюють природну мікрофлору кишечника, завдяки чому поліпшується травлення, шлунок починає працювати правильно і злагоджено.
  • Допомагають регулювати вуглеводний обмін і окисні процеси в організмі.
  • Сприяють засвоєнню кальцію.
  • Сік глив нейтралізує небезпечні кишкові палички.
  • Рибофлавін в складі грибів сприяє збереженню гостроти зору.
  • На Сході вважається, що гриби гливи, завдяки антиоксидантам в своєму складі, зміцнюють захисні сили організму, допомагають зберегти тонус і молодість.
  • Не так давно була виявлена ??здатність глив боротися з паразитами. Настої з цих грибів знищують личинок аскарид в організмі людини, а також перешкоджають їхньому розмноженню.

Цікавий факт

Гливи, вирощені в промислових масштабах, за складом і корисними властивостями не відрізняються від грибів, зібраних в природному середовищі. Основна їхня відмінність у запаху – аромат лісових грибів яскравіший і насичений.

Гливи містять речовини, що допомагають організму знищувати ракові клітини, протистояти зростанню доброякісних і злоякісних утворень. Цей факт був підтверджений японськими вченими ще 20 років тому. Крім того, продукт сприяє виведенню з організму радіонуклідів і токсинів. Тому в східній медицині витяжки з глив застосовують не тільки для боротьби з онкологічними захворюваннями, а й для відновлення після опромінення та хіміотерапії.

Гливи не тільки смачні, але і дуже поживні. Гриби містять в своєму складі достатньо білка і можуть стати хорошою альтернативою м’ясним продуктам в вегетаріанському меню. Вони мають невисоку калорійність і довго перетравлюються, завдяки чому тривалий час зберігається відчуття насичення. Найменшу калорійність мають варені гливи (всього 21 ккал на 100 г продукту), в 100 г свіжих грибів міститься 40-45 ккал, калорійність тушкованих глив – 70-75 ккал. Це варто врахувати людям, що бажають позбутися від зайвої ваги.

Шкода і протипоказання

Не варто забувати, що гриби – це досить важка для організму їжа, яку не варто зловживати, особливо літнім людям і дітям до 12 років. Інакше можуть виникнути такі проблеми, як відчуття тяжкості, здуття, діарея, метеоризм. Обмежити вживання грибів рекомендується людям із захворюваннями печінки, шлунка, підшлункової залози і жовчного міхура. А в стадії загострення від них взагалі краще відмовитися. Здуття шлунка може механічно ускладнити роботу серця. Тому людям з серцевими захворюваннями також не варто зловживати продуктом.

Кількість грибів в раціоні варто скоротити і після харчового отруєння. Це пов’язано з недостатньо відновилася секреторною активністю травної системи.

Потенційна шкода продукту полягає в хітині – речовині, яке погано перетравлюється. Знаючи, як готувати гливи, можна частково усунути цю проблему. Підвищити засвоюваність хітину на 65-70% допомагає теплова обробка. Гриби рекомендується гасити, варити або смажити, попередньо дрібно нарізавши. Термічна обробка потрібна навіть перед засолкою і маринуванням. На жаль, повністю позбутися від хітину неможливо, тому лікарі не рекомендують давати гриби дітям дошкільного віку.

У деяких випадках може виникнути індивідуальна непереносимість, яка, як правило, проявляється в розладі травлення. Алергічну реакцію можуть викликати і суперечки глив. Тому присутність цих грибів в раціоні людей з алергією і індивідуальною непереносимістю категорично заборонено.

Якщо ви не купуєте гливи, вирощені в штучних умовах, а збираєте їх самостійно, в складі може виявитися багато шкідливих компонентів. Тому збирати гриби рекомендується тільки в екологічно чистих районах.

вживання глив

У їжу рекомендується вживати молоді гриби, так як з часом вони втрачають смакові якості, стають сухуватими і жорсткими. Кулінари їх варять, смажать, тушкують, солять і маринують. Гливи можна готувати окремо, а також додавати в салати, пироги, перші і другі страви. Вони чудово гармонують з багатьма продуктами, особливо з м’ясом. А ось з рибою і морепродуктами гриби не поєднуються.

Не варто забувати, що користь і шкода глив багато в чому залежать від способу приготування. Наприклад, якщо ви смажите гриби з великою кількістю масла і солі, то до них краще ставитися як до смачного страви, вживання якого необхідно дозувати, а не як до здорового і корисного продукту.

Корисна порада

Щоб гриби принесли користь, а не шкоду, намагайтеся вживати їх не частіше 2-3 разів на тиждень і не більше 150 г за один прийом їжі.

Для багатьох гливи є не тільки кулінарним продуктом, але і лікарським засобом. На їх основі створюються препарати для лікування і профілактики різних захворювань. Також гливи активно використовуються в народній медицині. Розглянемо кілька рецептів.

  • При гіпертонії 1-й і 2-го ступеня

4-5 середніх грибів нарізають, заливають склянкою горілки і прибирають в темне місце. Суміш настоюють 12-14 днів, час від часу збовтуючи, а потім проціджують. Настій вживають двічі на день по чайній ложці за 15-30 хвилин до прийому їжі. Рекомендований курс – 1,5-2 місяці, після чого необхідна перерва не менше 6 місяців.

  • При гнійних ранах

300 г свіжих грибів необхідно подрібнити і залити 2 склянками горілки. Ємність з сумішшю щільно закривають і ставлять в темне і прохолодне місце. Наполягають 7-10 діб, періодично збовтуючи. Після цього розчин проціджують і розбавляють чистою водою в пропорціях 1: 1. Настій має антисептичну і очищаючу дію, тому його можна застосовувати для промивання ран і опіків.

  • Для зміцнення імунітету

Щоб приготувати засіб, гливи необхідно звернути в серветку, перетерти і викласти на деко тонким шаром (1-2 см). Деко поміщають в духовку на 10 годин при температурі 40-60 градусів. Час від часу деко потрібно діставати з духовки на кілька хвилин, щоб провітрити гриби. Правильно приготовані гриби ламаються, а не кришаться, мають світлий колір і приємний аромат.

Сушені гливи подрібнюють в кавомолці. Грибний порошок краще зберігати скляній добре закритій тарі, вміщеній в темне і сухе місце. Засіб рекомендується вживати по? чайної ложки, запиваючи водою, 2-3 рази на день перед їжею. Рекомендований курс – 2 тижні. Через 6-8 місяців його можна повторити.

Гливи – смачний і корисний продукт. І щоб ці гриби не завдали шкоди здоров’ю, вживаючи їх в їжу, обов’язково дотримуйтесь міру і враховуйте протипоказання.

Ссылка на основную публикацию